Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Середа, 6 лютого

На порядку денному за кавовим столиком, крім усього іншого, і фінансові новини. Банк SNS у халепі, тож нáрід, що колись довірив йому свої важко зароблені заощадження, обнулив свої рахунки. Чи радше їхні сини та доньки зробили це за них, бо сучасна банківська справа наганяє на таких, як ми, страх і трепет. Один лише тільки банкомат чого вартий! Озиратися через плече, щоби переконатися, що тебе не пограбують, а разом з тим вдивлятися в екран, намагаючись тремтячими пальцями правильно ввести чотири цифри пін-коду, і водночас притикаючись усім тільцем до банкомату, аби прикрити код від цікавих очей… Цей карколомний маневр не кожен здатний виконати. Тому й не дивина, що дехто ностальгує за старими добрими конвертами із грішми.

Тут є кілька вдів, які до смерті своїх чоловіків ніколи не виписували чеків. Всі вони отримували тижневу суму на утримання будинку. Коли хтось помирає, воно й не дивно, що на світло витягують стару шкарпетку з грішми.

Потім ми обговорювали «Танці на льоду». Хіба існує щось смертоносніше? Мені було приємно побачити, що моя нова приятелька Еф’є Бранд повністю солідарна зі мною. Між нами виникла приязнь. Намагаючись втягнути її в розмову, хтось запитав, що Еф’є думає про це шоу. «Мій лікар говорить, що мені не можна його дивитися», — сказала вона. У всіх присутніх очі полізли на лоба. Я набрався мужності зауважити, що в неї надзвичайно турботливий лікар. Потім Еф’є заговорила про погоду. Іншим лишалося лише витріщатися.

Підводячись, щоби забрати з маленької крамнички свою газету, я запропонував прихопити для неї телепрограму, оскільки Еф’є було важко ходити. На моє запитання, котру саме, вона відповіла, що на мій смак, і це для мене було вотумом довіри.

«Хіба ви завжди не читаєте одну й ту саму?» — здивовано запитав пан Гортер.

Ні, вона воліла купувати цього тижня один журнал, а наступного — інший.

«Але так, безсумнівно, важко знайти те, що шукаєш, хіба ні?» — сказав Гортер, вибалушивши очі. Такий хаос просто не вкладався йому в голові.

«О, ні, потрібно лише пильнувати! Бачте, як правило, понеділок йде за неділею, а потім вівторок, після нього — середа й так далі».

Еф’є Бранд, а ти не збираєшся заводити тут багато друзів?! Хоча, якщо вже йдеться про друзів, я наполегливо раджу себе.