Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Вівторок, 25 червня

Якщо пані Оперс не читає некрологів, то побивається за своїм котом, якого мусила віддати у притулок. Оце щойно вона витратила на створіння 3500 євро. Якісь там у нього проблеми зі зламаною задньою лапою, що потребує термінової операції. Ветеринар з усмішкою від вуха до вуха поклав у кишеню всі заощадження пані Оперс. Мені її й справді шкода, навіть попри те, що вона повсякчас скиглить. Пані Оперс так палко любила того кота. Але правила є правилами: домашніх тварин тримати заборонено. Саме тому вона і хотіла залишитись у своєму будинку, проте діти їй не дозволили. З них вистачило догляду за нею.

Продавчиня у C amp;A не надто хотіла допомагати мені з придбанням сорочки. Червонощока матрона у затісній фірмовій уніформі компанії знуджено вказала на якісь кошики вдалині.

«Он там».

«Красно дякую за люб’язну допомогу!»

Цей коментар викликав спочатку здивований погляд, а потім роздратоване зиркання.

У наступному магазині обслуговування виявилося не кращим. Розгубленого старого не надто цінують як покупця. Зрештою, я все ж таки купив світло-блакитну сорочку, яка виявилася на мене завеликою. А це означало, що завтра доведеться повернутися у магазин. Закладаюся, хоча це, можливо, лише мій домисел, що продавці не надто люблять не лише старих людей, а й старих людей, котрі повертають придбані речі.