Вівторок, 8 жовтня

Гадаєте, такі типи, як Хенк Кроль, упродовж усіх цих років розгулюють десь, розмірковуючи: «О, сподіваюся ніхто не почне розслідувати справи з тими пенсійними внесками, які я відмовляюся платити за своїх працівників»? Вам не здається, що придушене хвилювання мало б хоч трохи підірвати його надмірне самовдоволення? Ненавиджу думати, як багато інших людей можуть жити під загрозою викриття. Скандали, які трапляються, мабуть, лише верхівка айсберга.


Прощальна вечірка Аньї відбулася вчора вдень. Насправді все пройшло краще, ніж я того очікував. Хтось із її колег підготував не таку вже й фігову пісню, а ще був хлопець, котрий виголосив гарну, шанобливу промову, в якій був навіть натяк на критику тутешньої корпоративної культури. Стельваген і оком не змигнула. Її усмішка не сходила з лиця упродовж всієї вечірки. Мені навіть цікаво, хто то був.

Анья в захваті від свого електричного велосипеда.

Ми пообіцяли залишатись на зв’язку. Таке собі щире висловлення намірів. Тепер треба реалізувати їх на практиці.

Старі люди часто втрачають зв’язок зі своїми останніми друзями поза притулком, припиняють навідуватися один до одного чи робити щось разом. Бояться проявити ініціативу. Звісно ж, це можна списати на страх чи нестачу енергії. Я ж вважаю це лінню та байдужістю. Не дозволяти собі стати самотнім вартує чималих, а інколи й марних зусиль.

Загрузка...