Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Субота, 23 листопада

Портьє відмовився впускати блакитного та зеленого Чорного Піта. Дозволявся лише чорний, але пані де Руж сказала, щоб він не смів розкидати своїх дарів поверхами, як це заведено, бо вони в’їлися б у килими.

Подейкують, що синій та зелений Піти поскаржилися, що, мовляв, це дискримінація. Керівництво заявило, що портьє діяв за власною ініціативою. Вони боялися скандалу. Ніхто не знав, хто відправив тих Пітів.

Роблячи Еферту послугу, вчора я знову взяв участь у турнірі з белоту. Ніхто інший з Ефертом не гратиме. Вони і проти нього не грали б. Хтось зі старих скнар розвинув нездорову антипатію до мого друга, якої той не заслуговував, навіть якщо інколи й міг довести когось до білого коліна чи посидіти комусь у печінках.

На противагу своїй постійній звичці грати абияк, я й справді доклав усіх зусиль, і в результаті ми отримати третій приз — дві шоколадні літери.

Пан Пот надувся й похмуро заявив: «Я все одно шоколад не люблю, принаймні цей сорт».

«Ну, а я шоколад люблю, але віддаю свій приз наймилішій учасниці турніру — пані Алтьє, яка може без проблем використовувати солодкі калорії», — сказав Еферт, пропонуючи свою шоколадну літеру Алтьє, худорлявій маленькій мишці, яка прийшла останньою і тепер усміхалася на весь рот. Еферту не можна шоколаду через діабет.