Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Неділя, 19 травня

Сьогодні вранці я взяв мобільний скутер пана Дікхаута (отого першоквітневого жартівника) на тест-драйв. Він уже кілька разів пропонував мені випробувати його, проте я з ввічливості відмовлявся, відкладаючи на потім. Я саме повертався з прогулянки, коли він заїжджав до вестибюлю.

— Спробуєш, Хендріку?

Згідно із вимогами страхових компаній, дозволяти іншим особам керувати чужим скутером заборонено, до того ж кожний власник нового скутера має попередньо пройти три уроки водіння. Проте Дікхаут не любить правила. І тому на такі дрібниці не зважає. Він витратив лише п’ять хвилин на те, щоби дати мені кілька вказівок, побажав добре розважитися і пішов пити каву.

Напрочуд зацікавлений, я глибоко вдихнув і рушив. Скінчилася моя поїздка за добрих півгодини: я тримався велосипедних доріжок і зрізав шлях через парк. Було ще рано-ранісінько, переддень Трійці, тож парк, по суті, порожнів. Спочатку я повз зі швидкістю «равлика» і заледве міг обігнати пішохода, проте за кілька хвилин забув про обережність й перемкнувся на «зайця». Мабуть, виробники вважають усіх старих людей маразматиками, яким маленькі картинки равлика і зайця зрозуміти легше, ніж, скажімо, швидкість «1» та «2». Може, вони й мають рацію.

Хоча, мушу визнати, їздить він неймовірно. Скутер майже безшумний, ти сидиш, наче якийсь король, і втомитися не втомишся, і ноги не болять. Я купився! Єдина моя скарга: від постійного стиснення руків’я судомить праву руку. Тож, Пане Виробнику, будь ласка, обміркуйте додання круїзного контролю.

Я був занадто самовпевнений, коли заїжджав до вестибюлю і тому налетів на портьє, котрий саме викочував з ліфта візок з білизною. Нічого серйозного, от тільки радіус повороту більший, ніж я прикидав. Втім, портьє все одно мене недолюблював.

Мобільний скутер «Capri Pro 3» коштує лише 399 євро. Але я збираюся купити щось трохи надійніше. Доведеться платити самому, бо я ще можу ходити.