Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Середа, 15 травня

Уранці провідав Еферта в лікарні. Він вже повернув собі звичну самовдоволеність: запитав медсестру, чи може забрати відрізані пальці додому, щоби виставити їх у банці на комоді. Спочатку медсестрі забракло слів. «Переконана, що ваших пальців вже позбулися», — трохи знервовано мовила вона.

Еферт: «Але ж вони, безсумнівно, й досі моя власність! Я можу просто поскаржитися… Не переймайся, люба, я просто жартую!»

Його розмістили в палаті з двома іншими старими чоловіками. Один з них постійно заходився кашлем, а коли не заходився, то лише нарікав і скаржився. У всякому разі, так оповідав Еферт, котрий сам хоч і мав не надто добрий вигляд — був блідий і виснажений, проте почувався не настільки зле, щоби не підморгувати чи не кожній медсестричці, котру бачив.

— Мине лише днів десять і я зі своїми ходунками буду схожий на чайку, — запевнив він мене.

Я мусив урочисто присягнутися, що ми не відкладатимемо заради нього наступну екскурсію. Еферт запропонував, аби ми обмежилися відвідинами задушливих музеїв, а розваги лишили на потім. Я пообіцяв, що озвучу його пропозицію на наступному зібранні.

Він не знав, наскільки вдало пройшла операція. Хірург мав зайти до нього ще вчора вдень, але його кудись терміново викликали. Його нікому було замінити, а медсестри або нічого не знали, або вдавали, що нічого не знають. Лікар має прийти сьогодні вдень.

У лікарнях на пацієнтів не надто звертають увагу. Усе крутиться навколо лікарів.

Обійшлося без жертв: дякувати Богу, Анук[47] пройшла до фіналу пісенного конкурсу «Євробачення». Тутешні пожильці більше хотіли, аби за Нідерланди виступив якийсь стариган, як-от, наприклад, Ронні Тобер[48], та хай би і виступав, якщо вони вважають, що для нашої країни це на краще… Тут переважає думка, що всі ці корумповані країни Східного блоку спричинили занепад «Євробачення» в Нідерландах, а отже, треба якомога швидше знову опустити Залізну завісу. «І не забудьте викинути за завісу нікчемних румунських акордеоністів, де їм і місце!» — коментар як завжди дипломатичного пана Беккера.