Старий чоловік потонув після того, як в’їхав на своєму мобільному скутері прямісінько в канал Принцеси Маргарет у Котстертиле. Нехай це стане тобі пересторогою, Груне! Не обманюй себе, що ти Нікі Лауда[66] і можеш просто весь час мчати собі у даль світлу.
Учора вдень на своєму новому Феррарі я здійснив подорож Північним Амстердамом. Бачив закутки рідного міста, де не бував роками. Це така полегша, коли ти не обмежений ні відстанню, ні розкладом автобуса. Мені варто було зробити це кілька років тому. Я мав би остерігатися, оскільки небезпека могла прийти зівсюди, але найбільше мені слід остерігатися мотоциклів і велосипедів. Авто, хоча це й досить дивно, найменша з проблем, яку пенсіонери легко оминають. Найбільше пильнувати потрібно за тими юними відморозками на велосипедах чи скутерах, оскільки вони вважають себе королями велосипедних доріжок. На їхніх нахабних писках надто відверто проявляється зневага до мобільних скутерів.
Треба буде придбати щось від дощу. Учора я мусив шукати прихисток під мостом на п’ятнадцять хвилин, бо одягнув лише літній піджак, а мене застала сильна злива. Хитрість у тому, щоби зберігати спокій і зачекати, поки дощ не скінчиться, а не бігти сторчголов через п’ять хвилин після його початку, і все таки промокнути.
Той же феномен стосується й переходу дороги: спершу ви спокійно чекаєте, доки всі не заберуться геть, а потім, якщо це затягується, вам уривається терпець і ви ступаєте на дорогу саме в ту мить, коли це й справді небезпечно.