Вівторок, 13 серпня

Новини з королівського Помаранчевого будинку — незалежно від того, радісні вони чи сумні — завжди викликають у притулку монарший запал. Упокій принца Фрізо викликав серед мешканців щирий смуток, хоча полегшені зітхання були би раціональнішою відповіддю: останні два з половиною роки він провів у комі. Нікому не побажав би, щоб його життя підтримували на межі життя і смерті, в той час коли тобі все вже байдуже.

Сьогодні вранці я ходив до геріатра. Перш за все я запитав його про симптоми Альцгеймера і що з ними можна зробити. Відповідь не надто підбадьорила: майже нічого.

Лікар також заспокоїв, сказавши, що наскільки він у цьому тямить, мені поки що не варто цим перейматися. Я пояснив йому, що запитував заради близької подруги. Те, що він запропонував, в основному повторювало вже знане нами. Приємно це чути.

Потім він оглянув мене і підсумував, що в моєму випадку занепад «прогресує в помірному темпі».

— Якому такому помірному? — запитав я.

— Ну, дуже поступове ковзання вниз, а це означає, що якість життя, ймовірно, буде достатньо ідеальною ще кілька років.

Потім він знову порадив мені почати носити підгузки.

Я запитав його, що він думає про якість життя старого цапа у підгузку.

Він знав людей, котрі носили підгузки і були «водночас досить-таки щасливі».

Далі він перевірив стан численних суглобів (тут небагато можна вдіяти), а відтак ми пройшлися переліком ліків, роблячи то тут, то там узгодження.

Я тричі зглитнув, а потім запитав, як він ставиться до евтаназії.

Він сказав, що не проти евтаназії, хоча й не говорить про це вголос.

— Але я можу розраховувати на вашу допомогу, якщо, коли гарно все обмізкую, таки вирішу покласти цьому край?

Ну ось — питання озвучене.

Якусь мить він вагався, задумливо киваючи.

Запала незручна тиша. Потім він запропонував відкласти тривале обговорення до наступного мого візиту.

– Існують питання, які потребують більше часу.

Я забув запитати його, як старі люди реагують на кокаїн. Я був би не проти разок спробувати.

Загрузка...