Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Середа, 6 листопада

«Гаразд, дівчатка, я кинув вам у каву пару пігулок, і невдовзі зустрінемося у моїй кімнаті», — Еферт уже це уявляв. Він сподівався, що було ще не запізно перехилити чарку за нову пігулку, яка підвищувала жіноче лібідо.

«Ти старий хвалько», — пробурмотів Греме.

«Мені треба чимало надолужити, — сказав Еферт, — бо я був одружений впродовж тридцяти років із дуже солодкою жінкою, яка, проте, була така ж холодна, як морозилка, й така ж суха, як печиво».

«Від тих пігулок у пань починають рости вуса», — застеріг Едвард.

«У більшості вони й так уже є», — сказав Еферт, аби відкласти цю проблему на потім.

«Гаразд, Еферте, уже досить», — мовила Грітьє, надсилаючи йому пустопорожній погляд.

Уперше за декілька тижнів клуб «Старих, але ще не мертвих» зібрався разом, і це було класно. Ми випили вина й перекусили біттербалленом, і настрій по черзі був то серйозним, то побарабанським. Ріа та Антуан запросили нас в неділю в ресторан до своїх давніх друзів на вечерю. Йдуть усі. Ну, окрім однієї. Я збираюся почитати їй знову сьогодні вдень. Не знаю, чи стане мені духу сказати їй про нашу вечерю в неділю.