Люб’язна касирка в місцевому супермаркеті не знала, що робити з чайовими.
«Двадцять чотири десять».
«Заокругліть до двадцяти п’яти», — сказав Греме, передаючи п’ятдесятку.
Ні, на жаль, вона цього зробити не могла. Увечері не зійдуться рахунки.
Греме терпляче пояснив, що в такому разі їй варто поставити біля каси банку для чайових. Він не міг натішитися власним імпровізованим приколом. А от набурмосений чоловік позаду — ні.
«Та годі вже, я не збираюся стовбичити тут цілий день».
Коли Еферт почув історію Греме, то відразу ж підкинув ще одну ідею: торг.
— Двадцять чотири десять.
— Даю вам вісімнадцять.
— Що?
— Ну добре, двадцять, але ні на цент більше.
— Сер, ви маєте заплатити двадцять чотири десять
— Ні, це забагато. Тоді просто забудьте.
Після цього, за пропозицією Еферта, варто розвернутися і піти геть, залишивши покупки на касі. Він збирається спробувати завтра. Сподівається, що це започаткує нову моду.
Метеорологи стверджують, що насувається перший сніг. Не люблю зими. Хотів би я мати змогу впасти у сплячку і не прокидатися аж до перших днів березня. Якось кепсько, що у мене проблеми зі сном. Проблематично навіть поспати шість повних годин. Я був би фіговим ведмедем.
Для поїздок на скутері вже дуже холодно. Для цього потрібно сидіти пеньком, а отже, ви змушені натягати так багато шарів одягу, що заледве можете поворухнутися. Та з другого боку, перспектива на три місяці бути прикутим до крісла біля вікна в очікуванні перших крокусів не надто мені до душі.