Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

П’ятниця, 22 лютого

Падіння астероїда, раптові спалахи сонячних панелей, лазанья з кониною, повернення Берлусконі — будь-яка із цих катастроф могла трапитися, поки ми ще живі. Одначе справжній жах, що охопив пожильців цього будинку впродовж останніх двох днів, був пов’язаний з тим, що будь-кого можуть викинути на вулицю, якщо він чи вона не задосить немічні. Оголошення про те, що 800 з-поміж 200 притулків для людей похилого віку в Нідерландах зачиняться до 2020 року, викликало значне занепокоєння. Люди, які мали лише «незначні симптоми», повинні будуть покладатися лише на себе. Кілька моїх сусідів відразу ж почали прибріхувати про власну неміч — так, про всяк випадок, аби через сім років їм дозволили залишитися.

Шановні, дозвольте мені вас запевнити: за сім років усі, хто тут ще існує, або помруть, або ж будуть близькими до смерті! Ось що мені хотілося прогорлати їм.

Ох ці вже старі пеньки з їхніми дурнуватими страхами!..

Тож, якщо ви не бажаєте сидіти склавши руки й чекати, доки вас викинуть геть, чому б не звернутися з проханням до партії «50 Плюс», аби вас вивчили на політика?

Вони саме шукають кандидатів для місцевих та провінційних рад, а ще до національного та Європейського парламентів. Схоже, рейтинг «50 Плюс», згідно з опитуваннями, продовжує зростати. Це має бути весело — спостерігати, як тим політиками-неофітам, котрі ледве тримаються на ногах, дозволять впливати і на те, і на се.

Мій лікар — той ще дивак. Коли я запитав, яким, на його думку, є мій стан загалом, він відповів запитанням: «І що б ви хотіли від мене почути?».

«Ну, хотілося б почути, що я немов огірочок. Хоча, прикидаю, що варто дивитися на все трохи реалістичніше: скільки приблизно мені ще лишилося?»

«Якщо все буде добре, то ви проживете ще роки, одначе так само можете не дожити й до кінця наступного кварталу».

Хто використовує фразу «наступний квартал» у такому контексті? Ніхто, крім лікаря Омеса. І це ще не все — він при цьому щиро розсміявся.

Коли я сказав, що його відповідь не дуже зрозуміла, він знову розсміявся. А оскільки він був у гарному настрої, я насмілився поцікавитися, чи це не він відправив до мене оту соціальну працівницю, щоб вона з’ясувала, чи не планую я, бува, себе порішити. Схоже, що навіть це видалося йому смішним.

«А й справді, подумав я, така перевірка не зашкодить. Мила дівчина, еге ж?»

І така ж потішна.

«Ну, тоді до наступної зустрічі».

Уже за хвилину я зрозумів, що знову опинився надворі, спантеличений і аж ніяк не мудріший.

Це давня аксіома, але я змушений відтепер вивчити її заново: перед походом до лікаря завжди занотуй усі свої питання, щоби бути впевненим, що обговориш з ним їх усі.