Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Вівторок, 14 лютого

Рано-вранці Еферт підсунув під двері Еф’є «валентинку». Він прийшов до мене о восьмій годині, аби про це розповісти. Він нього смерділо алкоголем, та й душ він точно не приймав.

«Тепер ти в курсі, а отже, можеш вдати, що то від тебе. Листівка з двома лебедями спереду. Дуже романтична. А тепер я планую повернутися у ліжко. Добраніч, Хенкі».

Мені забракло слів.

Коли я вчора пішов до магазину, що на розі, за новою щіткою для миття посуду, за касою стояла молода панянка, літ приблизно вісімнадцяти. Підійшовши заплатити, я почав недоладно винишпорювати по кишенях у пошуках гаманця.

Дівчина на касі роздратовано зиркнула на мене й вже збиралася було допомогти пані, яка стояла позаду, одначе та промовила: «Ні, цей пан був першим!» і, повернувшись до мене, продовжила: «Не поспішайте».

Зрештою, я таки спромігся витягти банкноту в десять євро.

«Ось, тримайте».

«…»

Дівчина кинула решту на прилавок.

«Дякую».

Вона навіть не зволила глянути на мене.

Є люди, які нехтують усім, котре старе, сиве чи повільне.

Ця хамовита продавчиня була однією з таких. Важко бути у всеозброєнні проти абсолютного хамства.

Пані ван Дімен сподівається, що новообраний Папа вчасно приїде до Амстердама на коронацію Віллема-Олександра. Вона й справді хоче, аби той був голландським Папою. Пані ван Дімен вже на півдорозі до палати для юродивих.