Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Неділя, 6 жовтня

Едвард прикріпив унизу до одного зі столів аркуш паперу, на якому зазначалося: «Будь ласка, жодних РОЗМОВ ПРО ОРГАНИ за цим столом». Тоді Еферт додав ще одне обмеження нижче: «І ні слова про ПОМЕРЛИХ КОХАНИХ (м чи ж)».

Це викликало певне спантеличення.

«Що ти мав на увазі під жодними розмовами про органи?» — запитала пані Діркзваґер, котра, всівшись на своє місце, завжди ляскала автоматичним розподілювачем пігулок біля чашки безкофеїнової кави й одну за одною ковтала свої денні таблетки, зітхаючи повсякчас й оголошуючи, для чого кожна з них. І так траплялося щодня, вірите чи ні.

Едвард якось з напрягом пояснив, що кожен може вільно приносити свої численні органи, проблеми та померлих коханих, от тільки не може цього робити за цим столиком.

«Декому краще не слухати скарг та скигління інших людей увесь час», — пояснив Еферт.

Звісно ж, кімната розділилася на дві частини: маленька група за столиком «Без органів», решта — за іншими столиками, стогнучи й вагаючись, чи озвучувати свої звичні скарги на здоров’я.

До обіду записку Едварда мов корова язиком злизала.

Починається Національний фестиваль пісні для пенсіонерів. Скоро відбудуться відбіркові змагання. Дозвольте мені не припускатися тієї ж помилки, що обговорювалася не так давно: тобто скаржитися та скиглити.

Тоді лише одне уточнення: справжні переможці — глухі, або ж ті, хто погано чує.