Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

П’ятниця, 3 травня

Для затятого республіканця занедужати 30 квітня — це не найгірший вибір часу. Я заледве помітив галас навколо коронації. У цей видатний день у мене був скажений головний біль та кишковий розлад. Тож я ковтнув чудовий коктейль з аспірину й імодіуму і залишився в ліжку. Впродовж дня до мене зазирнули спершу Еферт, потім — Грітьє та Еф’є.

На другий день я запідозрив, що вже мав би почати смердіти, тому замислив прийняти душ. Посковзнувся і впав у ванну. Зі значними зусиллями й болем спромігся таки дотягти себе назад до ліжка. Не надто мудра примха — небажання покликати на допомогу. Вас зупиняє якась суміш гордощів і сорому.

Зрештою, таки прийшла медсестра, яку покликав мій сусід, котрий чув підозрілий гуркіт. Вона викликала домашнього лікаря, який діагностував лише кілька синців на ребрах, отож, схоже, я відносно легко відбувся. Зламане стегно означало би щонайменше чотири місяці навіть не думати про якесь човгання. Навіть за допомогою ходунків.

Тепер мені лише боляче дихати. На щастя, лікар не надто переймався обмеженнями знеболювальних, тож уперше за три дні я спустився вниз на чашку кави. Там навіть знайшлася одна чи дві людини, які начебто і справді мені зраділи. Кажу вам, це й справді пішло мені на користь.

Кілька днів побережуся. Уже до понеділка знову маю бути у формі, бо того дня відбудеться Ефертова екскурсія. Він виставив пляшку бренді як нагороду тому, хто здогадається, що ми робитимемо. Я не переміг: на синхронне плавання ми не йдемо.