Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Неділя, 6 січня

Моє «протікання» погіршилося. У білу спідню білизну просто ідеально вписуються яскраві жовті плями! Хоча жовте спіднє вписалось би ще ідеальніше. Я відігнав думку про те, які розмаїті маніпуляції проводять пралі з моїм закаляним одягом. Натомість вирішив, що перед тим як здавати одяг у пральню, власноруч відперу найгірші плями. Називайте це попереднім пранням. Якби я нічого не здавав у пральню, це викликало б підозри. «Ви ж змінюєте спіднє, правда, пане Груне?» — запитала б огрядна пані-домоуправителька. На що я напевно відповів би: «Ні, товстухо-домоуправителько, воно так міцно затверділо на старих сідницях, що, гадаю, носитиму його до кінця своїх днів».

Це був важкий день: кожен суглобик тіла скрипів-рипів. І все йшло до того, що буде ще веселіше. У кращому разі, може. І трапиться якийсь винятковий день, коли біль не надто турбуватиме вас там чи сям, але про справжнє поліпшення вже не йтиметься. Волосся не почне ні з того ні з сього відростати знову. (А якщо і почне, то вже точно не на голові, а буйно завесніє десь із носа і вух). Артерії не очистяться самі собою. Ґулі та пухлини не зникнуть, а те, що протікає, не припинить протікати. Квиток до могили в один кінець — ось що це. Ви ніколи не помолодшаєте ні на деньочок, ні на годинку, ні навіть на хвилинку.

Погляньте-но, я скиглю і постогную, наче старе одоробло. Якщо це мій шлях до згаданої могили, то з таким самим успіхом я можу всістися внизу у Відпочинковій кімнаті. Скигління — це основний спосіб гайнування часу в цій місцині. Не думаю, що хоча би півгодини минеться без того, аби хтось не заговорив, де в нього болить.

Мабуть, це в мене просто пригнічений настрій. Слід було би насолоджуватися своїми останніми роками, та це до дідькової матері нелегко.

Пора трохи прогулятися, заради Бога, неділя ж! Потім краплину Моцарта й велику склянку бренді. Можливо, я ще зайду й до Еферта, бо його часті фортелі можуть бути дуже лікувальними.