Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Неділя, 22 вересня

Навіть якщо вам вісімдесят, у вас великий рот і називаєтесь ви Еферт, у вас все одно бувають миті сумніву. Еферт запитав, що я думаю про його плани на наступну середу. Він замовив для нас заняття з малювання і тепер трохи непокоїться, що це нікому не сподобається. «Хіба це трохи не нудно? Гадаєш, мені варто додати щось іще?»

Я заспокоїв його, що цей план гарний і такий, як є, і що навряд чи щось піде не так. Та й у будь-якому разі це не переплюне мого фіаско із гольфом.

«Що правда, то правда», — сказав він із самовдоволеною посмішкою, якої я не дуже й оцінив.

На антиурядовому протесті проти того, що людей похилого віку продовжують обдурювати, я не помітив розлюченого потоку ходунків, «Cantas» чи мобільних скутерів.

Насправді ж все виявилося не так погано, як ми думали, якщо, звісно, вірити статті у вчорашній «Volkskrant» під заголовком «ЦЕ ВИ ПРО ЩО, СТАРИЙ ТА ЖАЛЮГІДНИЙ?». Висновок з найбільшого уривка: сучасній молоді доведеться працювати значно довше і більше платити для своєї ж таки пенсії, ніж платять ті пенсіонери, які нині здіймають галас.

Та є й радісна перспектива: соціалісти, комуністи та партія «50 Плюс» планують відстоювати права старих, які опинилися за межею бідності. Згідно з останніми опитуваннями, ця коаліція має отримати шістдесят шість місць у Парламенті.