Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Понеділок, 30 грудня

Ми не скасовуємо нашої клубної вечірки з нагоди Святвечора, хоча вона й буде не така весела, як очікувалося. Тим паче дозволених святкувань тут ніколи не скасовують, бо з такою кількістю надзвичайно старих пожильців керівництво не може собі дозволити скасовувати все щоразу, коли хтось помирає. Інакше не буде нічого, окрім скасувань.

Ріа та Антуан якраз насмажили купу новорічних пончиків, коли почули, що Еф’є померла. Їм здалося, що пончики будуть недоречними, тому вирішили пожертвувати їх Армії Спасіння. Пізніше вони пошкодували про своє рішення і тепер роблять ще одну гору на завтрашній вечір.

«Для неї так буде краще».

Це можна повторити хоч би й сотню разів, але це аж ніяк не применшить горя.

Ми замовили для Еф’є червоні троянди. Похорон у четвер. Сподіваюся, сяятиме сонце.

Еф’є була совою, і їй би сподобався вечірній похорон, з китайськими ліхтариками та лампами й усім таким іншим. Вочевидь, цього не вдалося організувати.

Опісля ми зберемося в Еферта на келих білого вина та біттербаллен. Еф’є ненавиділа торти, та ще й коли їх подавали на похороні. Чи кидали в акваріуми. Я так і не набрався мужності розказати їй історію про тістечко.