Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

П’ятниця, 21 червня

Пережити літо! Навіть якщо воно схоже на осінь.

«Погода така, хоч накладай на себе руки!» — щонайменше тричі вигукував Беккер за чашкою кави. Після того як він сказав це втретє, Еферт промовив: «Я проведу тебе на дах, якщо бажаєш». Водночас він запропонував приглянути за гаманцем Беккера.

Наш заклад не розголошує причин смерті упокоєних. Тож самогубства просто не існує. За статистикою, упродовж останніх кількох років хоча би кілька повинні були відправитися у кращий світ самостійно. Проте будь-яка подібна інформація лише посіяла би тривогу і заронила у людські голови непотрібні думки.

Учора мене досить стривожило віддзеркалення мого власного висхлого голого тіла.

Схиляюся до думки, що люди — це справді напрочуд потворні й огидні тварини. За поодинокими винятками вони мають значно кращий вигляд в одязі, ніж без нього. Лише діти прекрасні, коли оголені. Недаремно чим старішим ти робишся, тим більше шарів одягу натягуєш на себе. І чим він вільніший, себто мішкуватіший, тим краще. Що може бути гидотнішим від процесії грушеподібних пані в тісних лосинах, які щопонеділка проходять коридорами, прямуючи до спортивної зали!

До речі, лікар, попри всі мої недуги, був доволі задоволений моїм фізичним станом. З протіканнями нічого не можна вдіяти.

«Вам доведеться почати носити підгузки, пане Груне. Ви швидко до них звикнете».