Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Субота, 29 червня

Знімаю капелюха перед Антуаном та Ріа за імпровізований ресторан «Чез Травемунді». Я роками так гарно не їв. Шість страв! Помірно сервіровані, стримані порції для старих, а на десерт — найприємніше товариство. Прекрасний вечір. Ми сиділи з п’ятої години до десятої, співаючи навіть тоді, коли мили посуд, а відтак непевною ходою попрямували додому. На щастя, я був розважливим з алкоголем, інакше ще й досі мучився би похміллям.

Після привітального коктейлю виступив Еферт. Він говорив осяйними термінами про радощі життя життя і переваги дружби. Він і справді все до ладу продумав. Підсумовуючи, Еферт буденно згадав, що з понеділка кілька днів відпочиватиме в лікарні й повідомив нам години відвідин.

«І якщо хтось сьогодні ввечері заїкнеться ще раз на цю тему, то я особисто розмажу це карпаччо з лангустинів йому по волоссю».

Тиша.

Потім Греме підняв тост за Еферта і заціпеніння зникло.

Учора ввечері були й інші гарні промови, і пісні, і кумедні жарти, була навіть харчова вікторина. Мені прикро, що моя пам’ять не спроможна всього втримати.

Сьогодні починається Тур де Франс. Упродовж наступних трьох тижнів ви щодня можете знайти мене у будинку. Я люблю безкінечне телебачення в прямому ефірі. Перші кілька годин стежитиму за бельгійською трансляцією, а ближче до кінця, коли ажіотаж зросте, увімкну радіо Тур де Франс і слухатиму голландські коментарі, дивлячись по телевізору беззвучну картинку.