Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

П’ятниця, 10 травня

Ініціатива під назвою «Зустріч із бабусею». Діти збираються, щоби провести день з якоюсь бідолашною старенькою, незалежно від того, хто на противагу самотує вдома. Гадаю, що це також міг бути й дідусь. Група дітей із середньої школи обрала декого з наших пожильців для походу в частково переобладнаний парк мініатюр Мадюродам. Ризикуючи, що мене прозвуть буркотливим старим скнарою, я краще залишився би вдома. Похід у Мадюродам за жодних обставин не буде надто веселим, а в товаристві одинадцяти- та дванадцятирічних усезнайок, яких я ніколи раніше не бачив, це було би до сказу нудно.

Припини бути таким негативним, Груне, це гарна ідея! Особливо, якщо згадати, що нинішні діти, схоже, вважають, що перейматися старими людьми — це лише марне гайнування часу, оскільки про них подбають соціальні служби. Чимало дорослих вважають так само.

Газети, які зволили розпочати рубрику «Зустрічі з бабусею», повідомляють про тривожну статистику, дану Бюро економічної політики: у Нідерландах півтора мільйона самотніх людей похилого віку, з них більше 300 000 абсолютно самотніх. Це багато.

Проте слід зауважити, що дехто зі старих людей самі домагаються цього. Приміром, лише тут, у цьому притулку, десятки тих, кого уникають, немов чуми, позаяк ці фантастичні зануди нестерпніші від скалки в задниці. Перепрошую за таку правду, але вже такою непривабливою вона є.

Нещодавно підслухав: «Хоча б тут є з ким поговорити?». Насправді, це велика перевага цього місця — на противагу домашньому існуванню, де в обговоренні погоди можна покладатися лише на кота чи канарку.

Мені от цікаво, скільки тутешніх мешканців страждають від «безпросвітної» самотності?