Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Понеділок, 18 березня

На думку Стельваген, кулінарний гурток — це «просто чудова ідея». Вона запевнила, що домовиться з ким слід про те, щоби ми могли раз на місяць користуватися кухнею. Пообіцяла дати відповідь найближчим часом. Потім нам запропонували чашку чаю та печиво. Перекинувшись кількома словами, Стельваген глянула на годинник.

«Боже, це вже котра година?»

Це означало: наш час вичерпано.

Інколи я замислююся: кулінарний гурток, хіба це трохи не по-дівчачому? Проте, з іншого боку, якщо ти не хочеш дати шанс тому, що наразі тебе не цікавить, то ризикуєш стати забутим Богом і людьми старим кордуплем. А це хоч би там який, а привід чимось зайнятися.

Ще три нічні красуні спочинуть, а тоді я відкладу це до наступної весни. Найближчими днями займуся весняним прибиранням. Вимию холодильних, вичищу кухонні шафки. Зміню свій зимовий гардероб на літній. Про всяк випадок залишу тільки рукавиці і в’язаний светр.

Учора вдень заходив до Еферта. Він запросив мене на чарку, та коли я дістався туди о четвертій годині, він вже добряче назюзюкався і без мене. Через півгодини він зсунувся зі свого крісла. Я підіткнув навколо нього ковдру, погодував пса, а тоді повів його (пса, звичайно) на прогулянку, залишивши записку серед фотографій померлих родичів на комоді: «Гарно провів час. І дякую за 100 євро».