Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Понеділок, 9 грудня

Ми з Грітьє вийшли в онлайн і до дірок простудіювали, тобто передивилися всю веб-сторінку «Досвід Альцгеймера». Це інтерактивний сайт, на якому показано по коротеньких відео, як прогресує ця хвороба у старих жінок та чоловіків. Там можна перецокнути від точки зору пацієнтів до того, що думають їхні доглядачі. А ще є кнопка, завдяки якій можна клацнути на лікаря у заспокійливому білому халаті, який надасть вам професійне пояснення.

Мені було якось не тойво дивитися ці відео, коли поруч була Грітьє, та сама вона здавалася напрочуд спокійною. Вона сиділа й зацікавлено спостерігала, що має статися з нею за шість місяців чи за рік.

Останнє відео було про похорон.

Мене мов заціпило.

«Та годі тобі, Хенку, не будь таким похмурим. Тобі варто б думати: «Якщо вона не проти, то чого маю я?» У будь-якому разі, Альцгеймер нині дуже модний. Навіть журналу не розгорнеш, якщо не наткнешся на згадку про нього. Адельхайд Росен написала п’єсу про не всіх вдома власну матір, Ян Пронк розповідає про недоумкувату матір на «YouTube», Марія ван Хуфен описує хворобу свого чоловіка у «de Volkskrant». Якщо у вас немає близьких з Альцгеймером, то ви просто не в темі, наче з минулого століття. Тож ви маєте бути вдячні за те, що маєте мене!»

Я зааплодував їй.

Грітьє запросила мене на вечерю.